Про потребу перемислити завдання обєднання діяспорських жіночих організацій у світлі ООН та міжнародного руху на захист засадничих людських прав жінок —Про потребу зформувати українську суто- жіночу і незалежну плятформу у рамках міжнародного форуму (СКУ ітд) Роздуми про доцільність повернення до практичного та ідейного фемінізму представити як підготовку до дискусії про «Актуальні проблєми сучасного українського жіночого руху і шляхи до їх вирішення»
Перше частина — до Звіту Діяльности
Я щиро вдячна Пані Орисі, нашій ново-обраній Президентці СФУЖО, за запрошення виступити перед Вами- провідниками діяспорських українських жіночих організацій які добровільно обєдналися у Світову Федерацію щоби спільними силами допомогти Україні а особливо заступатися за повні права і свободи її жінок.
Щиро дякую Українській Федеральній Кредитівці Самопоміч у Ню Йорку яка уможливила цю подорож мені тим, що дозволила мойому чоловікові—який буде брати участь від Самопомочі на нарадах СКУ—запросити собі до товариства свою жінку-дружину. Так я вперше за довгі роки маю велике щастя бути знову в Україні і у Львові і дуже мені сподобалися різні новинки у цьому прекрасному місті Щиро дякую Др Ірені Ключковській за труд повязаний з влаштуанням цих зустрічей і нарад у Львівській Політехниці—а тим більше мені приємно нарешті особисто познайомитися з Др Іреною якої працю я исоко ціную і котрої візією на майбутнє захоплююся.
І передаю Вам щирий привіт від Пані Наді Шмігель. Із 2002 року Ви нераз слухали Пані Наді докладні звіти про діяльність нашої репрезентації при Організації Обєднаних Націй Ню Йорку. Від 1993 СФУЖО визначається як не-державна міжнародна жіноча організація в консультатиному статусі до Економічної Соціяльної Ради ООН і окремим завданням представників СФУЖО в Ню Йорку є включатися у працю мережі міжнародних організацій та діячів глобального жіночого руху для добра Батьківщини. До цього ми маємо на меті інформувати про Україну на терені ООН, вияснювати потреби Її жінок та висвітлювати активність жіночих спільнот які діють в Україні та в громадах української діяспори.
Від січня 2013 року Пані Надя Шмігель передала мені адміністративні обовязки провідника нашої репрезентації до ООН. Від того часу я стараюся сумлінно та зрівноважено заступати і наш СФУЖівський провід і Вас усіх у колах ООН та енергійно шукати відповдних до нашого дня і обставин шляхів до праці і співпраці.
Скористаюся з нагоди цього виступу щоби поділитися вражіннями у формі зіту про нашу працю на терені ООН. Спочатку постараюся представити деякі моменти з нашої нещодавної праці та виясню в яких аспектах відчуваються зміни… Тоді, запропоную подумати над завданням СФУЖО в контексті ООН та його міжнародним рухом на захист людських прав зокрема жіночих А на кінець –дозволю собі висловити деякі думки за які заздалегідь прошу вирозуміння бо є ймовірність що вони декому можуть прозвучати контроверсійними. Поділюся з ними для обдумання– можливо як підготовку до завтрішної дискусії про питання майбутнього напрямку українського жіночого руху.
Від січня 2013 коли Пані Надя Шмігель — головний представник СФУЖО до ООН 2002-2012–передала мені адміністративні обовязки провідника нашої репрезентації приходиться мені потрохи набирати досвіду та звичок координатора праці. Але загальний склад і структура нашої групи представників тільки делікатно змінилися. Ірена Яросевич очолила групу представників акредитованих у Департаменті Публичної Інформації – що стосується до розповсюдження матеріялів і поглиблення зрозуміння про глобальну місію Обєднаних Націй. До цеї групи входить Наталка Соневицька і до неї долучилася Тамара Парубченко голова Українського Православного Сестрицтва в Америці. Представників при Економічній і Соціяльній Раді ЕКОСОК є далі пять включно зі мною і з Пані Надею Шмігель—Наші довголітні члени Др Дарія Дика і Др Ляриса Мельник-Дирска активно включаються у специфічних проєктах а Софія Зєлик, яка до нас долучилася минулого року, відновлює нашу СФУЖіську присутність у НДжО комісії при УНІСЕФ.
Кожна їз нас старається ключитися у працю якоїсь із ряду Діючих НеДержаних Комітетів які працюють по специфічних темах—Ми вже є членами НджО комітету при Комісіїї Статусу Жінок, у НджО Комітеті за Права Дітей, у НДжО Комітеті про Міграційні проблеми та у НДжО Комітеті Родини в Ню Йорку (у якому Пані Надя Шмігель до недавна служила спів-головою) та приглядаємося до Комітетів про поборювання ВІЛ/СНІДу чи про Свободу Віровизнання.
Пані Надя все підкреслювала що наше завдання не кінчається на здобуванні номінального членста у цих стуктурах але полягає в наполегливій співпраці і довголітнім плеканні звязків. Пані Надя у нашій репрезентації є зараз її найбільш цінним і досвідченим членом—Пані Надя далі дуже активно відвідує різні засідання в ООН і є для нас на кожному кроці щирою помічницею і мудрим дорадником як дорога і рідкісна людина– глибоко зорієнтована в нюансах бюрократії ООН та рівночасно обізнана з нюансами наших громадських установ
Найважніше зрозуміти потребу на обопільну співпрацю в рамках ООН—З одного боку ми маємо завдання інформувати Вас про ініціятиви і пріоритеті які виринають з праці ООН — а з другого боку стараємося у звітах до ООН вияснити як активність українських жіночих громадських організацій повязується з цілями та вартостями ООН. Специфічно ми стараємося доказати як ця діяльність впливає на поширення прав і собод жінок та на закріплення їх статусу в Україні і в діяспорських громадах.
Також ми стараємося інформувати інших учасників ООН сфери про українські реалії –До цього ми плекаємо звязки з різними активістами і науковцями які є також представниками жіночих організацій чи ініціятив в України—Ми користаємося їхними дослідами, звітами. Науковими працями, щоби якнайірніше представити статус жінок Україні; стараємося вивчити їх справи щоби краще уявляти як маємо іти їм на зустріч у їхніх стараннях для добра жінок Україні.
2-га частина до звіту діяльности
Нові напрямки 2013 року
Мушу признатися що за останній півроку наша робота розвивається надзичайно цікаво та інтенсивно. На це є різні причини—За останній рік увага цілого світу щораз пильніше зосереджується на питанні людських і особливо жіночих прав—в цьому контексті самі події в Україні є вражаючі і потребують реакції небайдужих людей в діяспорі. Рівночасно сама технологія нам сприяє—спілкування електронною поштою доводить до частіших зустрічей між членами і навіть цілого складу нашої групи. Ми постійно ділимося новинами і матеріялами по інтернеті що прискорює темпо праці і дає можливість на частий обмін думок і скоре порозуміння. При цьому також відкриваються нові форми активізму – посилання електронних листів-заяв, шукання прихильників через фейсбук. Нові технології також підсилують нашу координацію з нашою СФУЖО управою. Особливо наша група в Ню Йорку втішається великою підтримкою, увагою, і тісною співпрацею від нашої нової голови СФУЖО яка має зрозуміння для значення і метод співпраці із ООН (на приклад організування для української-канадської спільноти ООН-пропонований проєкт проти торгівлі людьми «Синє Серце»). Пані Орися є для нас повним партнером у нашому змаганні поглибити нашу заангажованість на міжнародному терені.
Ви знаєте що кожного року ООН Комісія Статусу Жінок назначує провідну тему до обговорення на своїх нарадах та що до праці розгляду проблем і їх вирішення долучуються неурядові організації світу. Один з форумів для обміну інформацій є програма панелів зорганізовані неурядовими громадськими організаціями—Ми до цих панелів або запрошуємо спеціялістів-доповідачів або самі приготовляємо зібрані матеріяли В минулих роках ми таким шляхом інформували про стан розповсюдження ВІЛ/СНІДу в Україні, про проблєму торгівлі людьми, про незадовільний доступ для жінок до вищої освіти та карєр у технології, математиці і в точних науках, про долю сільських жінок. Цього року головною темою щорічних нарад Комісії Статусу Жінок була проблєма насильства—Це тема яка набирає щораз більшої ваги бо виглядає що світова ситуація критично загострюється і щораз ЗМІ медія повідомляють про нові випадки відверто-жорстокого знущання над жінками в різних країнах світу.
І Україну не минуло це трагічне явище. До виступу в ООН підчас роботи комісії статусу жінки у березні 2013 ми підготовили підсумування нашого бачення ситуації в Україні на підставі подій 2012 року—почавши від принижуючих для жінок коментарів українського Премєр міністра (Литина) про їх нездатність до політики і влади у перед-днях до Міжнародного Дня Жінки, до образливих для українок реклам до мечів Евро 2012 року з якими боролися такі фахові активісти як Катерина Левченко з Українського Центру на Захист Прав Жінок «Ла Страда» та Іріна Сомер журналістка української північно еропейської діяспори (Ви слухали минулого року на 10 Конвенції її відео-заклик до активізації СФУЖО у відношенню іміджу Українки в засобах медії). Протягом 2012 слідкуємо і обстоюємо права колишньої Премєр Міністра Юлії Тимошенко, довідуємося про заклики у Верхоній Раді до скорочення жіночих репродуктиних прав, читаємо про жорстоке згвалтування та вбиство Миколаїської дівчини Оксани Макар і чекаємо щоби піднеслися масові протести… Потому чуємо про незрозумілий нам розвій по цілій Україні кампанії СТОП-ГЕНДЕР який ми тепер бачимо як процес явно підтриманий коштами Російської Православної Церкви—з ціллю приблизити українок до всеруського (російського) миру. Поруч чуємо про труднощі які чекають жіночі організації які користуються словом і поняттям Гендер. Це всі проблеми які потребують послідовного вивчення, правильного висвітлення, і подолання спільними силами.
В осени 2012 в Ню Йорку ми мали нагоду бути в ООН на виступі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської. При зустрічі з Омбудсменом Лутковською ми висловили наше занепокоєння з приводу того що Україна починає схилятися за прикладом Росії до політики нетолєрантности і скорочує вже давніше задекларовані права різних меншин.
Цей сам один напрям виявляються у різних формах дискримінації— так і в переслідуванні членів політичної опозиції як також у переслідуванні (обмеження прав) людей гомосексуальних нахилів. Цей сам напрям проявляється у формі обмеження прав жінок на повну свободу у різних сферах включно з правом володіти своїм тілом та його репродуктивною функцією.
Така політика проти своїх громадян псує для України шанси інтеграції в Європейський Союз.
Про ці побоювання ми також говорили із представниками Верховної Ради України які були в Ню Йорку у березні як члени офіційної делегації на нарадах Комісії Статусу Жінок. Наслідком нашої зустрічі у приміщенні Української Перманентної Місії до ООН, СФУЖО та її представницто до ООН та СУА пізніше одержали запрошення від Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин на слухання на тему Стану Дотримання прав Дюдини в Україні. Це запрошення зобовязало нас прочитати звіт-доповідь Валерїї Лутковської про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні і зрозуміти її намагання усучаснити механізм діяльності омбудсмена у ролі медіятора-посередника між людиною і державою. На підставі цього документу ми підготували – з поміччю Пані Егенії Петрової (СКУ) для мовної коректи—заяву яку післали спільно від СФУЖО та нашої ООН репрезентації та від СУА.
По трохи входимо у розмови з такими визначними активістками як Олена Суслова (Український Жіночий Фонд) Елла Ламах Марія Алексеєнко керіник/голова Жіночого Консорціюму України Тетяна Ісаєа (Музей Жіночого Руху в Харкові) та з Катериною Левченко (Ла Страда). Катерина Левченко від 2009 року є членом Експертної Ради яка розглядає оскарження про дискримінацію по гендері та спіпрацює з Міністерством Соціяльної Політики у дорадчій функції. Також ми шукаємо нагод на розмови з різними науковцями по гендері в Америці та Україні, стараємося читати їх праці та аналізи і сприяти популяризації їх досліджень. Осени 2013 року наша репрезентація в Ню Йорку разом із Союзом Українок сприятимуть Др Олені Ганківській (правничка Олени Кисілевської першої голови СФУЖО), співредакторці збірки наукових праць про гендерні справи в Україні презентацією її книжки перед громадою в Ню Йорку. Її збірка є цінна для англомовної як і україномоної читацької авдиторії які цікаляться станом українського суспільства . Нам видається дуже доцільним поглиблювати звязки з такими діячами і шукати мостів до спіпраці з ними.
3-та частина Завдання СФУЖО і думки на майбутнє
В році 2011 на Міжнародному Форумі Українських Жіночих Організацій у Львові говорилося про давній фемінізм українського жіночого руху; і тема розвитку українського жіночого руху на тлі історичних подій почала набирати поваги і зрозуміння. У своїй праці Дядюк (2011:111) потверджує що феминістичні традиції між українцями розвивалися сильніше і довшою тяглістю на західних ніж на східних українських землях. Його розвій починається від емансипаційного активізму Наталії Кобринської і сильно діє аж по 30-ті роки
До 50-их роках ще цілком без комплексних застережень говориться про український феміністичний рух але це дещо змінилося . Розглянемо ставлення до феминізму — Мирослава Дядюк, автор знаменитої праці Український Жіночий Рух у Міжвоєнній Галичині—між гендерною ідентичністю та національною заангажованістю (2011:16) окреслює його так (цитую): Фемінізм—інтелектуальний та суспільно-політичний рух що виступає за розширення прав і ролі жінок у суспільстві—ставив під сумнів традиційне становище жінок, зумовлював зміни у традиційно-патріярхальних відносинах…Трансформуючись відповідно до певних історичних реалій,…фемінізм…еволюціонував, вносив корективи в щоденне життя, сприяв зміні громадської думки, заохочував жінок до самоорганізації та провокував до радикальних дій.
У Мілени Рудницької були, попри глибокої відданости Ідеї розбудови Української Держави, ряд суто-феміністичних поглядів і засад праці. Ці вона втілювала у програмах праці галицького Союзу Украінок. Ці феміністичні напрями є також підложжям статуту Всесвітнього Союзу Українок із 1937 який уточнює його ціль як дво-бічну—завдання зовнішне звернене на міжнародну публіку «Бути речником інтересів українського народу перед міжнародними чинниками, насамперед жіночими» та завдання внутрішне «заступати українське жіноцтво перед власним громадянством» Але знаємо що вже протягом 30-их років коли Мілена Рудницька організувала Всесвітний Союз Українок (ВСУ) фемінізм попускав потроха своє вагоме місце націоналістичній ідеї яка почала брати перевагу. Особливо молоде покоління українців Галичини захоплювалося націоналістичною ідеєю і вважало фемінізм старомодним і не відповідним.
Після невдачі ВСУ, СФУЖО стало у 1948 році першою тривалою українською міжнародною структурою—Вона перебрала ідеї Всесвітного Союзу Українок в тому сенсі, що взяла на себе обовязок далі включатися у міжнародний жіночй рух щоби здобути для України зрозуміння і прихильників. Але менше уваги присячувала завданням «заступати українське жіноцтво перед власним громадянством» І це не дивно, бо її внутрішне завдання складніше і багато більш ризиковане. Воно потребує фемінізму такого що у словах Дядюк вносить корективи в щоденне життя і в громадську думку, заохочує жіночу самоорганізацію та провокує до радикальних дій.
До дискусії про «Актуальні проблєми сучасного українського жіночого руху і шляхи до їх вирішення» дозволю собі додати деякі завваги про теперішний стан жіночого руху у діяспорі: Статут СФУЖО подає список цілей які практично стають для жіночого руху трохи проблематичними:
Головна програмова мета СФУЖО яка звучить так –«змагатися до збереження української духовности і християнської моралі в родині» — виглядає підібрана під впливом нищильної політики комуністичної ери. Тут дуже чітко є поставлені рамки нації і церкви у такий спосіб що обмежує гнучкість організації—Вона закриває собі певні теми до обговорення та закриває дорогу до явної спіпраці з деякими іншими організаціями. Наприклад коли підчас нарад Комісії Статусу Жінок феміністичні організації просили підписів до заяви в якій говорилося про жіночі репродуктивні права ані СФУЖО ані СУА не підписували і себе мусіли в тому випадку виключити з рядів солідаризуючих. (Це не доказую як щось злого ані як щось доброго—це тільки факт.)
Наша українська їдентичність, духовна спадщина, і культура є важні складники нашого буття—Але не всі жіночі потреби є співзвучні з національними і не всі жіночі проблєми корисно вирішуються під гаслом «нація».
Друга справа є така що СФУЖО має за ціль обєднувати у добровільну федерацію українські жіночі організації у всіх країнах світу поза межами України але ми знаємо що СФУЖО складається з організацій на терені тільки 17 із 57 країн де є створені українські національні громадські організації. Треба собі представити що у 2008 році діяспора начислялася з 12 до 20 мільйонів українців поселених по аж 100 країнах світу—Між цими, країни де ще не було попередних українці поселень (Еспанія, Греція, Італія ). Потенціал є великий. Найнайновіші мігранти з України є переважно відносно молоді люди з вищою освітою які володіють англійською мовою. Тільки треба зрозуміти іх потреби і зацікавлення—це доказує знаменита праця наших предстаників СФУЖО у Італії і Скандинавії.
Знаю немало молодих діяспорських жінок які би зактивізувалися у праці для поширення прав жінок і для затвердження загальних лібералних цінностей в Україні. Вони є патріотично налаштовані українки і хочуть використати своє знання і таланти для добра України і рівночасно для жіночого руху. Їм критично бракує якоїсь діяспорської жіночої спільноти феміністичного переконання. Може обернулися часи? Чи настала пора коли фемінізм знов може стати провідним гаслом патріотично-налаштованих українок? А СФУЖО має потенціял проявити себе у ролі окремішної жіночої плятформи і відзначитися як незалежний альтернативний голос жіночого бачення.
Ймовірно, поширення завдань СФУЖО задля відновлення феміністичної жилки в українському жіночому русі поможе виконати прадиві цілі нашої жіночої федерації — приєднати нове покоління діяспорських жінок до відновленого українського жіночого руху—такого що діє для всіх жінок, в Україні та в Її діяспорі, для яких Україна і українство мають глибоке значення.
Дякую за увагу і буду рада коментарів і відгуків!